Друк

Види та будова громовідводів

Posted in Дах. Конструкції, матеріали, організація водовідведення

Ефективний метод блискавкозахисту відомий вже давно і він полягає в монтажі спеціальної заземлювальної конструкції - блискавковідводу, який зазвичай називають громовідводом. Ці пристрої призначені безпосередньо для прийому електричного розряду блискавки і відведення струму в землю.

Зоною захисту блискавковідводу називають частину простору, який прилягає до блискавковідводу і захищає споруду від прямих ударів блискавки з достатнім ступенем надійності (99%). Радіус зони захисту обчислюється за конкретними параметрами для того чи іншого громовідводу.

Дії, спрямовані на захист споруд від блискавок, регламентуються нормативом ДСТУ б В. 2.5-38:2008, який визначає загальні вимоги до блискавковідводів. Громовідвід

Будь-який громовідвід складається з трьох основних частин: блискавкоприймача, що переймає на себе удар блискавки;  струмовідводу, який проводить струм до заземлення; заземлення, що розряджає електричний потенціал в землю.

При цьому блискавковідводи поділяються на кілька видів: сітчасті, стрижневі та лінійні.

Стрижневий блискавкоприймач - це металевий стрижень (трубка, кутник, прямокутник) достатньої площі перетину (1-2 см2 і більше). Довжина його зазвичай складає від 0,5 м до 2 м (не менше 0,25 м).

Блискавкоприймач потрібно встановлювати на таку висоту, щоб у зону захисту (умовний конус) потрапляв увесь об'єкт. Для цього діаметр основи конуса має бути не більшим за потрійне значення висоти.

Для втановлення громовідводів такого типу використовують димарі, флюгери, спеціально встановлювані щогли, а також верхівки розташованих поблизу будівлі високих дерев.

При облаштуванні громовідводу на дереві кінець стрижня повинен виступати над його кроною не менше ніж на 0,5 м.

Дерево ж повинне знаходитись від будівлі не далі ніж на 10 м і бути вищим за неї. Якщо установка громовідводу виконується на дерево, то кріплення проводитися за допомогою синтетичного матеріалу. При цьому, звісно, будинок повинен повністю потрапляти в конус захисної зони.

Громовідвід може бути встановлений на щоглу, яка кріпиться на верхній точці даху будівлі. Товщина дерев’яної опори має бути 10—15 см. Для верхнього кінця громовідводу використовують сталевий кутник, трубу. З дроту вгорі можна зробити закріплену петлю, трубу заварити або заклепати.

Струмовідводи укладають вздовж стін будинку в захисні труби і приєднують до електродів заземлення.

Стрижневий блискавкоприймач є ідеальним варіантом для всіх видів металевих дахів.

Лінійний (антенний, тросовий) громовідвід  - це натягнутий уздовж гребеня (найвищих точок) даху трос відповідного перетину (не менше 6 мм) і закріплений на дерев'яних опорах. Висота троса над гребенем даху має бути не менше 0,5 м.

При цьому кожен кінець троса з’єднується із заземленням: струмовідводи укладають з кожного боку троса вздовж стін будинку в захисні труби і приєднують до електродів заземлення.

Зазвичай такий захист від блискавок використовується для будинків із шиферними або дерев'яними покриттями дахів.Громовідвід

Сітчастий громовідвід - це сітка з дроту, тросу або арматури з кроком чарунок, як правило, 6х6 м (можуть бути 3–12 м в залежності від розмірів будівлі). Для сітки зазвичай використовується дріт діаметром 6 мм. Сітка також встановлюється на висоті від 0,5 м над покрівлею. При цьому з'єднується вона з декількома заземленнями по периметру будівлі. Відстань між точками заземлення не повинна перевищувати 12 м. Якщо на даху будинку є виступаючі архітектурні елементи, наприклад, димарі, то на них так само монтуються громовідводи, які також повинні виступати над верхнім краєм цих елементів на 0,5 м і надійно заземлятися.

Цей тип громовідводу зазвичай застосовується на покрівлях з черепиці та схожих матеріалів.

Підготував М.Стельмах